Система домінуючих мотивів поведінки і діяльності ви­значає спрямованість особистості.

Психологія особистості

З моменту народження дитина потрапляє у сферу дії економічних, морально-політичних та ідеологічних сус­пільних відносин, які через спілкування і активну діяль­ність розвивають її соціальні якості і формують її як особистість. Це тривалий і складний процес, що має історичний характер. Як багатогранне і динамічне утво­рення особистість завжди змінюється й розвивається.

Індивід, особистість, індивідуальність

Біологічна істота, яка належить до класу ссавців , характеризується поняттям «людина розумна». У неї генетично задано особливу тілесну організацію, істот­ними ознаками якої є прямоходіння, наявність при­стосованих до праці рук, високорозвинутий мозок. Разом із тим людина є істотою суспільною, що має свідомість і самосвідомість.

Факт належності живої істоти до людського роду ві­дображається в понятті «індивід».

Індивід (лат.— неподільне) — людина як біологічна істота,

Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуван­ню з дорослими, вона поступово засвоює норми та правила поведінки, оволодіває мовою, як засобом людського спілкування; навчається видам людської діяльності, знайомиться з засобами діяльності та свідомо їх застосовує. Таким чином перетворюється на особистість. Особистістю людина стає, перебуваючи в соціумі.

Особистість — людина як суспільна істота.

Кожна особистість має властивий тільки їй набір рис і особливостей, який визначає її індивідуальність.

Індивідуальність — неповторне поєднання психологічних особли­востей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.

Виявляється індивідуальність у рисах темпераменту, характеру, в здібностях, особливостях і якостях психіч­них процесів, у звичках і уподобаннях людини. Не існує двох людей з однаковим поєднанням психічних якостей.

Як бачимо, перетворення індивіда в особистість, відбувається завдяки включенню людини в різні види діяльності: спілкування, навчання, гра, праця, творча праця.

Також, в процесі діяльності, людина формує свою індивідуальність(здібності, характер).

Щоб визначити, в якому напрямку розвивається людина, досліджують її спрямованість.

Спрямованість особистості

Діяльність людини завжди зумовлена не одним, а декі­лькома мотивами.

Мотив – це те що спонукає нас до дії. Вони можуть бути усвідомлюваними і неусвідомлюваними, відігравати домінуючу(основну) і побічну роль.

Система домінуючих мотивів поведінки і діяльності ви­значає спрямованість особистості.

Спрямованість здебільшого визначається усвідомлени­ми мотивами поведінки — цілями, інтересами, ідеалами та переконаннями.



Неусвідомлювані мотиви – потяги та установки.

Потяг —не викликає актив­них дій. Наприклад, людина відчуває потяг до роботи. Проте, що їй хочеться робити, вона спочатку не усвідомлює.

Установка — неусвідомлювана готовність особистості до діяльнос­ті,

Установки бувають позитивні й негативні. Наприклад, людині її знайомі розповіли про лікаря — хорошого фахівця, який поставив на ноги багатьох хворих. У неї з'яв­ляється позитивна установка «цей лікар є хорошим фахівцем» ще до зустрічі з ним. Якщо ж когось на ринку декілька раз обрахували, обважили, у нього формується негативна установка — «всі продавці — люди нечесні», хоча насправді це далеко не так.

Види спрямованості.Залежно від того, які мотиви в діяльності та поведінці відіграють домінуючу роль, роз­різняють такі види спрямованості:

—особистісна спрямованість. Характеризується пе­реважанням у особистості мотивів,спрямованих на забез­печення особистого благополуччя. Наприклад, успішно за­кінчити вуз, щоб зробити хорошу кар'єру;

—колективістська спрямованість. Зумовлена пере­важанням мотивів, спрямованих на забезпечення успіху в спільній роботі. Наприклад, намагання здобути команд­ну перемогу у змаганнях;

- ділова спрямованість. Відображає переважання мо­тивів, які породжені діяльністю і зорієнтовані на неї: ін­терес до праці, бажання оволодіти конкретним видом ді­яльності тощо.

Якщо усвідомлюється не тільки мета, а й можливість її досягнення, то йдеться про перспективу осо­бистості. Наприклад, юнак мріє здобути професію інженера. Ретельно підготувавшись до вступу у вуз, він на першому вступному іспиті отримує високу оцінку, і його зараховують на навчання. Мрія здійснилася. Перспектива – це план досягнення мети. Спрямованість визначає саму мету.


4388228111597904.html
4388248318421074.html
    PR.RU™